Український військовий експерт і ветеран АТО Євген Дикий висловив свою думку щодо оптимальної вікової групи для служби в Збройних силах України. За його словами, чоловіки віком близько 30 років є найбільш підготовленими до служби як з фізичної, так і з психологічної точки зору. Проте значна частина з них або знаходиться в резерві, або ухиляється від мобілізації, що, на думку експерта, є серйозною проблемою для армії.
Євген Дикий наголошує, що саме чоловіки вікової групи 30 років мають оптимальне поєднання фізичної сили та психологічної зрілості, що робить їх ідеальними для виконання складних завдань у бойових умовах. «Саме ця вікова група є найбільш підготовленою до служби в українській армії», — зазначив Дикий. Вони мають достатній життєвий досвід, стійкість до стресу та розвинену фізичну форму, що робить їх цінним ресурсом для оборони країни.
На відміну від молодших призовників, у яких може не вистачати дисципліни або життєвого досвіду, і старших чоловіків, які можуть мати хронічні захворювання, 30-річні, за словами експерта, є золотою серединою для армії.
Євген Дикий вважає, що держава має приділяти більше уваги ефективному розподілу людських ресурсів і забезпеченню мобілізації саме тих, хто фізично й психологічно здатен виконувати бойові завдання.
Водночас нинішні методи мобілізації часто призводять до призову старших чоловіків, віком понад 50 років, які мають численні хронічні захворювання й обмежені фізичні можливості. ТЦК та правоохоронці беруть до лав ЗСУ чоловіків, яким вже понад 50 років, такі люди часто не можуть пройти повноцінну підготовку та фізично не здатні воювати.
Держава витрачає значні кошти на мобілізацію, екіпірування та забезпечення таких призовників, але, зрештою, вони або визнаються непридатними до служби, або відправляються на тилові позиції, де їхня ефективність суттєво знижується, або зовсім непотрібна. А гроші держава втрачає!
Ще одним викликом є те, що більшість 30-річних чоловіків уникає призову, коли більшість чоловіків кому за 50 років воюють на фронті вони ходять гуляють, випивають та відпочивають. Частина з них має бронь на цивільній роботі, або знаходить інші шляхи для ухилення від служби. Це обмежує доступ армії до цієї важливої вікової групи, яка могла б стати основою для побудови боєздатних військових підрозділів.
Залишається питання про відповідальність за нераціональне використання державних ресурсів, витрачених на мобілізацію тих, хто врешті-решт не приносить користі на фронті. Хто буде відповідати за збитки, завдані державі необдуманими рішеннями?
Питання ефективного використання призовного ресурсу є надзвичайно важливим у сучасних умовах війни. Українська армія потребує міцних, вмотивованих та підготовлених солдатів, а не просто заповнення чисельності. Тому перегляд підходів до мобілізації, врахування фізичних та психологічних характеристик призовників — це необхідність, яка може значно підвищити ефективність оборонних зусиль країни.
фото: РБК – УКРАЇНА