На Закарпатті, у невеликому селі, жінки влаштували справжній спротив представникам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), не даючи їм доступу до свого населеного пункту. Цей протест став черговим проявом напруги між місцевим населенням та військовими структурами.
За словами самих учасниць акції, їх терпець урвався через постійний тиск та свавілля з боку ТЦК та СП. Вони стверджують, що методи роботи цих структур порушують права людей і принижують гідність їх чоловіків. Жінки, які вирішили діяти радикально, прийшли на місце подій разом зі своїми дітьми, що надає ситуації ще більш трагічного вигляду.
Місцеві медіа повідомляють, що цей протест набув агресивних форм. Жінки закликали своїх дітей жбурляти каміння у мікроавтобуси, які збирали волонтери на кошти звичайних українців для допомоги армії. Ці транспортні засоби використовуються працівниками ТЦК для перевезення чоловіків у рамках мобілізаційних заходів, що вже стало предметом обговорення у суспільстві.
Одна з жінок з маленькою дитиною на руках навіть намагалася кинутись під колеса мікроавтобуса, що свідчить про крайній ступінь розпачу та протесту. На щастя, трагедії вдалося уникнути, але інцидент залишив глибокий слід у свідомості всіх присутніх.
Цей випадок на Закарпатті вкотре піднімає питання про методи роботи ТЦК та СП у рамках мобілізації. Селяни, особливо жінки, стверджують, що такі заходи створюють атмосферу страху та хаосу в їхньому житті. Деякі навіть вважають, що їхні чоловіки та сини стали жертвами безладних дій з боку ТЦК, які діють не завжди законно або прозоро.
З іншого боку, у самих ТЦК та СП заявляють, що виконують свої обов’язки згідно з чинним законодавством і діють у рамках мобілізаційної кампанії, яка є вкрай важливою для захисту країни під час війни.
Поки що немає чіткої реакції на цей інцидент з боку правоохоронних органів або військового командування. Чи будуть покарані учасниці акції протесту за їхні дії, наразі невідомо. Водночас випадок на Закарпатті піднімає важливе питання про баланс між потребами оборони країни та правами її громадян, особливо в умовах воєнного часу.
Залишається сподіватися, що обидві сторони знайдуть спільну мову, і подібні інциденти більше не повторюватимуться.