Євген Мартинов, суддя Шевченківського районного суду Києва, відомий своїм суперечливим професійним шляхом, який викликає значний резонанс у суспільстві. Увага громадськості зосереджена на низці його рішень, що свідчать про серйозні проблеми з доброчесністю, а також на зв’язках і ситуаціях, які дозволили йому уникнути відповідальності у неоднозначних справах.
Суддя Євген Олександрович Мартинов розпочав свою кар’єру слідчим у прокуратурі Вишгородського району Київської області, пізніше перейшов до прокуратури міста Києва. У 2006 році його призначили суддею Бориспільського міськрайонного суду, а невдовзі він займав посаду голови Ленінського районного суду в місті Кропивницький (раніше Кіровоград). У 2020 році Євген Мартинов став головою Шевченківського районного суду Києва.
Початок кар’єри та перші скандали
Однією з перших резонансних подій у кар’єрі Мартинова стала ситуація, коли його ледь не звільнили з посади судді Бориспільського міськрайонного суду. Причиною стали звинувачення у сприянні отриманню 16 гектарів землі під Києвом шляхом шахрайства. Хоча два інших судді, які брали участь у цій справі, були подані на звільнення, Мартинов уникнув такої долі завдяки підтримці Андрія Портнова. Мартинов публічно визнавав свою провину, намагаючись знайти виправдання в особистих обставинах. У 2011 році член Вищої ради юстиції подав подання про звільнення Мартинова за порушення присяги, але його розглянули лише в 2014 році, коли ВРЮ вирішила не звільняти суддю.
Участь у резонансних справах
Євген Мартинов став відомим завдяки участі у ряді резонансних справ. Зокрема, він головував у колегії, яка змінила запобіжний захід обвинуваченим у замаху на вбивство активістів Євромайдану Олегу Гебану та Сергію Костенку — з тримання під вартою на домашній арешт. У ще одній резонансній справі він брав участь як суддя у справі щодо мажора Микити Слободського, який спричинив ДТП, де загинула молода мати. Незважаючи на попереднє рішення про позбавлення права керування транспортом, Слободському було змінено домашній арешт на заставу, а згодом суддя скасував підозру про залишення потерпілої без допомоги, що призвело до широкого обурення громадськості.
Виправдання Оксани Царевич
Суддя Мартинов зіграв ключову роль у виправданні Оксани Царевич, відомої своєю діяльністю під час Майдану, коли вона позбавляла водійських посвідчень активістів на основі сфальшованих протоколів. Це рішення, як і багато інших його дій, знову викликало критику з боку суспільства та правозахисників, оскільки відображало тенденцію уникати притягнення до відповідальності тих, хто займав високі посади під час подій Революції гідності.
Проблеми з доброчесністю
У 2018 році Мартинов пройшов кваліфікаційне оцінювання, яке підтвердило його відповідність обійманій посаді. Однак, під час участі в конкурсі до Вищого антикорупційного суду його доброчесність була піддана сумніву міжнародними експертами, і він припинив участь у конкурсі. Спільне рішення міжнародників і ВККС про припинення його участі у конкурсі стало результатом незадовільного пояснення джерел доходів і ухвалених ним рішень.
Майнова декларація та родинні зв’язки
Декларація судді Мартинова за 2011-2019 роки викликала також багато запитань. За цей період він вказував у своїх деклараціях лише три об’єкти нерухомості: ділянку дружини у селі Зазим’є Броварського району, гараж і квартиру в користуванні. Цікаво, що після купівлі земельної ділянки площею 0.12 га дружина судді майже одразу передала її своїй матері на підставі договору суперфіцію, що дозволило уникнути декларування будівництва. Сім’я судді користується лише двома автомобілями, хоча в минулих деклараціях з’являлися невідповідності щодо наявних транспортних засобів.
Варто відзначити, що родина Мартинова має тісні зв’язки з судовою системою. Дружина судді, Влада Мартинова, раніше працювала помічницею судді в Бориспільському міськрайонному суді, а зараз є адвокатом. Його сестра Юлія Матвієнко — суддя Київського апеляційного суду, того самого суду, в якому були виявлені численні корупційні зв’язки.
Подальша кар’єра
Фіаско Мартинова з Антикорупційним судом не стало перешкодою для подальшої кар’єри. Він успішно пройшов оцінювання, став головою Шевченківського районного суду Києва, і навіть подався на конкурс на посаду судді Київського апеляційного суду. Незважаючи на численні скандали, він продовжує свою діяльність, що викликає значну критику як з боку правозахисників, так і міжнародних експертів.
Таблиця: Основні етапи кар’єри та скандали, пов’язані з Євгеном Мартиновим
| Рік | Подія або факт | Опис |
|---|---|---|
| 2006 | Призначення суддею | Призначений суддею Бориспільського міськрайонного суду. |
| 2011 | Подання про звільнення | Член ВРЮ подав подання про звільнення за порушення присяги. |
| 2014 | Розгляд подання ВРЮ | ВРЮ вирішила не звільняти Мартинова, попри звинувачення у корупції. |
| 2018 | Кваліфікаційне оцінювання | Успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання суддів. |
| 2019 | Участь у конкурсі до ВАКС | Припинив участь через сумніви міжнародних експертів щодо доброчесності. |
| 2020 | Призначення головою Шевченківського суду | Призначений головою Шевченківського районного суду Києва. |
| 2020 | Виправдання Оксани Царевич | Виніс виправдовувальний вирок Оксані Царевич, що викликало критику. |
| 2013-2019 | Декларування майна | Виявлені невідповідності у майнових деклараціях та уникнення декларування будівництва. |
| 2018-2019 | Скандальні рішення | Змінив запобіжні заходи підозрюваним у замаху на вбивство активістів Євромайдану та виправдав мажора Слободського. |
Євген Мартинов — приклад судді, чия кар’єра є ілюстрацією проблем у судовій системі України, де неоднозначні рішення та зв’язки допомагають уникати відповідальності та продовжувати професійну діяльність, попри серйозні звинувачення.
Євген Мартинов привертає увагу громадськості не лише через професійну діяльність, а й завдяки специфічним методам ухвалення рішень, пов’язаних із резонансними кримінальними справами та суперечливим підходом до правосуддя. Серед важливих додаткових аспектів, що не увійшли у попередню відповідь, варто виділити такі:
Впливові зв’язки та захист від переслідувань
Євген Мартинов зміг уникнути негативних наслідків своїх суперечливих рішень завдяки підтримці відомих особистостей. Одним із таких ключових союзників був Андрій Портнов — юрист і колишній заступник голови Адміністрації Президента, який мав значний вплив у судовій системі. Завдяки такому захисту, Мартинов уникнув звільнення у випадку з земельними махінаціями та зміг зберегти посаду.
Також вагомим фактором збереження його посади була відсутність дієвого контролю з боку Вищої ради юстиції та судової системи загалом. Незважаючи на численні подання про звільнення, він не лише залишився суддею, а й був підвищений до голови районного суду.
Участь у громадських заходах
Євген Мартинов активно бере участь у різних громадських заходах і конференціях, намагаючись створити образ судді, зацікавленого у реформуванні судової системи. Його промови на таких заходах часто стосуються питань правосуддя, незалежності суддів та важливості забезпечення справедливості, що контрастує з його рішеннями в реальних справах. Така активність є частиною його стратегії збереження позитивного іміджу та уникнення критики з боку суспільства.
Рішення у справах про майно активістів
Окрім справ, пов’язаних із активістами Євромайдану, Мартинов був залучений у судові процеси, що стосувалися майна громадських діячів, яких влада переслідувала через їхню діяльність. Його рішення часто виявлялися сприятливими для представників колишньої влади, що викликало критику з боку правозахисників.
Звинувачення в упередженості
Численні громадські організації та незалежні експерти неодноразово звинувачували Євгена Мартинова в упередженості та ухваленні рішень, що мали політичний підтекст. Зокрема, його участь у справах, які стосувалися активістів Євромайдану, призвела до звинувачень у співпраці з представниками режиму Януковича, що мали на меті переслідування активістів.
Відмова від публічного пояснення дій
Попри значну увагу до своєї діяльності, Євген Мартинов уникає публічних коментарів щодо своїх рішень. У випадках, коли його рішення ставали об’єктом широкої критики, він надавав лише офіційні письмові відповіді або взагалі відмовлявся від пояснень. Такий підхід дозволяє уникнути відкритих конфліктів з громадськістю, але водночас підсилює сумніви щодо прозорості його діяльності.
Джерело: УКРАЇНСЬКА ВСЕСВІТНЯ МЕРЕЖА
