Американське видання The New York Times розмістила у себе на шпальтах статтю “‘A Big Step Back’: In Ukraine, Concerns Mount Over Narrowing Press Freedoms” в якій журналісти Andrew E. Kramer, Maria Varenikova and розповіли, що українські журналісти кажуть, що піддаються посиленню обмежень і тиску з боку уряду президента України Володимира Зеленського, додаючи, що ці заходи значно виходять за рамки потреб безпеки під час війни.
Відомий український репортер, повідомив журналістам The New York Times, що державне інформаційне агентство посилено намагалося заборонити інтерв’ю опозиційним політикам, також він додав, що наступного дня отримав повідомлення про призов до військкомату за те, що не мовчить.
Також в статті журналісти розповідають, що українські журналісти та групи, які займаються моніторингом свободи преси, висловлюють занепокоєння через те, що, за їхніми словами, посилюються обмеження та тиск на ЗМІ в Україні під час уряду президента Володимира Зеленського, що виходить далеко за межі потреб країни під час війни.
Ми переклали статтю за допомогою перекладача google. Вибачаймося за не точності переводу, але додаємо посилання на оригінальну статтю : https://www.nytimes.com/2024/06/18/world/europe/ukraine-press-freedom.html
Автори статті “‘A Big Step Back’: In Ukraine, Concerns Mount Over Narrowing Press Freedoms”
Andrew E. Kramer, Maria Varenikova and
Reporting from Kyiv, Ukraine
Всі права належать авторам та виданню The New York Times.
«Великий крок назад»: в Україні зростає занепокоєння через звуження свободи преси
Журналісти кажуть, що піддаються посиленню обмежень і тиску з боку уряду президента Володимира Зеленського, додаючи, що ці заходи виходять за рамки потреб безпеки під час війни.
Український репортер, який повідомив, що державне інформаційне агентство намагалося заборонити інтерв’ю опозиційним політикам, сказав, що наступного дня отримав повідомлення про призов.
Українська спецслужба стежила за співробітниками розслідувального видання через вічка в їхніх готельних номерах.
Суспільний мовник засудив те, що, на його думку, є політичним тиском на його репортажі.
Журналісти та групи, які займаються моніторингом свободи преси, висловлюють занепокоєння через те, що, за їхніми словами, посилюються обмеження та тиск на ЗМІ в Україні під час уряду президента Володимира Зеленського, що виходить далеко за межі потреб країни під час війни .
«Це справді тривожно», — сказала Оксана Романюк, директор некомерційної організації «Інститут масової інформації», яка займається моніторингом свободи ЗМІ. За її словами, це особливо вірно у війні, де Україна «бореться за демократію проти цінностей диктатури, яку втілює Росія».
Українські журналісти здебільшого прийняли правила військового часу, які забороняли оприлюднювати пересування чи позиції військ, місця російських ракетних ударів та звіти про втрати військових, вважаючи це заходами, необхідними для національної безпеки.
Вони також визнали певну самоцензуру, утримуючись від критичного висвітлення уряду, щоб уникнути підриву морального духу або щоб повідомлення про корупцію не переконали іноземних партнерів схвалити допомогу.
«Самоцензура в Україні є характерною рисою воєнного часу», — сказав Сергій Сидоренко, редактор незалежного інтернет-видання «Європейська правда». Ситуація «не була проблемою» і була неминучою під час війни, додав він, зазначивши, що він очікує повернення до нормального стану, коли бойові дії зрештою припиняться.
Пан Зеленський публічно не закликав до тиску на журналістів і засудив шпигування за журналістами в готелі.
«Свобода ЗМІ є фундаментальною запорукою успішної демократії», – йдеться у заяві.
Аналітики кажуть, що спроби уряду контролювати ЗМІ, схоже, спрямовані на припинення позитивного висвітлення опозиції та придушення негативного висвітлення уряду та армії.
Журналісти державного інформаційного агентства «Укрінформ», яке має бути безпартійним, наприкінці минулого року отримали від свого керівництва список опозиційних діячів і місцевих обранців, позначених як «небажані» для цитування в статтях.
The New York Times ознайомилася з інструкціями для журналістів Укрінформу, які включили до чорного списку народних обранців та громадських активістів, зокрема деяких військових ветеранів.
Українська влада також іноді мала напружені стосунки із західними новинними організаціями, зокрема The Times. Вони анулювали військові прес-перепустки для журналістів кількох ЗМІ після критичних репортажів і на тлі суперечок щодо правил висвітлення військових операцій, хоча згодом повноваження були відновлені.
В Україні закулісне політичне втручання має темну історію через зловживання за часів попередніх урядів.
Один із недавніх прикладів того, що журналісти вважають втручанням, стався в Чернігівській області, на північ від Києва, де обрана міська рада сперечалася щодо муніципальних витрат із губернатором, призначеним паном Зеленським. Керівництво державного інформаційного агентства заявило, що цитування одного члена ради, який виконував обов’язки мера, щодо бюджету було б «небажаним».
«Бажаного спікера призначив Зеленський, обрав небажаного», – зазначив кореспондент Укрінформу в Чернігові Юрій Стригун.
«Якщо ми називаємо бажаних і небажаних спікерів, то це великий крок назад для демократії», – сказав пан Стригун, додавши, що цитував посадовця у своїх статтях.
В Одесі журналістам доручили в деяких випадках цитувати лише призначенців президента. У Львові журналістам сказали уникати цитування обраного мера Андрія Садового, відомого політика , якого вважають можливим майбутнім кандидатом у президенти.
Через день після того, як 30 травня 57-річний пан Стригун виступив на Суспільному мовнику, щоб розповісти про інструкції зі звітування, він отримав повідомлення про поновлення призовної реєстрації. За його словами, він не мав доказів того, що повідомлення було пов’язане з його появою, але визнав цей час «підозрілим».
«Недемократично диктувати ЗМІ, що публікувати та з ким спілкуватися», – сказала вона.
Колишній військовий речник, призначений керівником Укрінформу, Сергій Череватий відмовився коментувати вказівки, які були розповсюджені за попередників. Він зазначив, що має намір керувати агентством «відповідно до закону та принципів свободи слова».
Бурхливий і конкурентоспроможний український телевізійний новинний ландшафт до війни був об’єднаний урядом пана Зеленського в єдине, контрольоване державою мовлення після вторгнення Росії. Уряд представив організацію, відому як Телемарафон, як необхідну для трансляції надійних новин під час війни.
Але він виключав опозиційні канали та публікував такі постійно оптимістичні звіти, навіть коли боротьба захлинулася, що більшість українців тепер кажуть, що не довіряють йому.
У звіті Державного департаменту США йдеться, що програма «забезпечила безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм» в Україні.
Голова громадської наглядової ради «Суспільного» Світлана Остапа та виконавчий директор мовника Микола Чернотицький в інтерв’ю зазначили, що рішення вийти з «Темарафону» було частково мотивовано побоюваннями щодо тиску з боку влади.
«Детектор медіа» підрахував, що з січня по квітень члени політичної партії пана Зеленського «Слуга народу» становили близько 70% політичних гостей «Темарафону», а у парламенті вони займають трохи більше половини місць. Без Суспільного ця частка зросла б до понад 80 відсотків, кажуть у групі.
У січні стало відомо, що українська внутрішня розвідка СБУ таємно знімала журналістів, які відвідували святкову вечірку новинного сайту Bihus, просвердлюючи вічка у вішалки в номерах готелю, де вони зупинялися.
Незважаючи на тиск, українські журналісти отримали багато репортажів, у тому числі про такі проблеми, як корупція, що призвело до звільнень і арештів.
Зусилля, яких вживає уряд, щоб скасувати критичні повідомлення, сказала Севгіль Мусаєва, головний редактор національного інформаційного видання «Українська правда», є одним із показників впливу та життєздатності українських ЗМІ під час війни.
«Єдиний спосіб змінити ситуацію на краще — це журналістика», — сказала вона. «Ось чому деякі люди в уряді намагаються зробити все можливе, щоб контролювати це».
Ендрю Е. Крамер — керівник київського бюро The Times, який висвітлює війну в Україні з 2014 року. Детальніше про Ендрю Е. Крамера
Марія Вареникова висвітлює Україну та її війну з Росією. Детальніше про Марію Вареникову