Сергій Пашинський визнав вину у справі про нафтопродукти Курченка, заплатить державі 1,1 млрд грн і не сяде за ґрати. Хто виграє від такої угоди?
Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з колишнім в.о. голови Адміністрації президента Сергієм Пашинським. САП, як завжди, не назвала прізвища засудженого. Але у Центрі протидії корупції пояснили, що йдеться про екснардепа Сергія Пашинського. Схема знайома: прокуратура говорить про «фігуранта», а решта країни без зусиль розуміє, про кого мова.
Пашинський погодився з двома пунктами обвинувачення: зловживанням владою та участю в злочинній організації. Справа стосується подій 2014 року. У березні–червні 2014 року посадовець використав службове становище для заволодіння арештованими нафтопродуктами, що завдало державі збитків на понад 817 млн грн.
Нафтопродукти належали Сергієві Курченку, наближеному до сім’ї Януковича бізнесмену. Їх арештували, і вони мали перейти у власність держави. Замість цього вони, за версією слідства, опинилися в чужих руках. Про схему писали ще п’ять років по тому: у 2015 році «Українська правда» розслідувала продаж арештованих нафтопродуктів Курченка структурам бізнесмена Сергія Тищенка, близького до Пашинського.
Отже, минуло понад дванадцять років. Це час, за який змінилися президент, парламенти, уряди, а країна пережила повномасштабну війну. Справа про нафтопродукти за цей час встигла стати історичною.
Формально сума вражає: 1,1 млрд грн. Це значно більше за збитки, які слідство оцінило в 817 млн. Пашинський також погодився надати слідству викривальні свідчення, а суд призначив йому штрафи на 850 тисяч і 17 тисяч гривень та на рік заборонив обіймати посади в органах влади й місцевого самоврядування.
Головного в цьому переліку немає, і це реального покарання у вигляді позбавлення волі. Одне з видань пише, що Пашинського не засуджено до тюремного строку. Інше уточнює, що основне покарання замінили випробуванням: засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробувальним строком на 3 роки, без конфіскації майна.
Щодо конфіскації САП пояснила, що це суто юридична колізія. Таке додаткове покарання за ст. 255 КК запровадили в червні 2020 року, тобто вже після скоєння злочину. Закон зворотної сили не має, тож формально претензій до прокурорів нема. Але виходить парадоксально: обов’язок платити мільярд є, а майно, за версією слідства, здобуте злочином, лишається в руках. Різницю між «сплатити» і «конфіскувати» обвинувачений цілком може відчувати не так болісно, як суспільство.
Гроші розділять між державним бюджетом і Силами оборони. У воєнний час це найважливіший аргумент прокурорів, і його непросто оскаржити: армії потрібні кошти, а прямі надходження в мільярд гривень не зайві.
Проте деталі виплат залишають запитання. За даними Медіа•Хаба, засуджений перерахував 40 млн грн на Сили оборони та зобов’язаний сплатити до держбюджету 110 млн грн упродовж 3 років. Ці цифри разом не дають 1,1 млрд, а куди і в які строки підуть решта коштів, з опублікованих повідомлень не зрозуміло. Публіці варто вимагати від САП повного графіка платежів, а не лише круглої цифри в заголовку.
Є й запобіжник: у разі невиконання умов САП звернеться до ВАКС щодо скасування вироку й розгляду справи в загальному порядку. Отже, вирок умовний у прямому розумінні. Але чи готова система реально його скасувати, якщо виплати затягнуться, ми дізнаємося лише тоді, коли це станеться.
Пашинський не перший у цій справі. У вересні 2025 року ВАКС затвердив угоду з Тищенком у цій самій справі. Він отримав вісім років ув’язнення, але був звільнений від покарання з трирічним іспитовим строком. Тобто модель вже відпрацьована: визнання вини, гроші, свідчення проти інших, умовний строк.
Це ще не всі епізоди історії. Слідство свого часу вважало Тищенка співорганізатором схеми, а самого Пашинського суд заарештував із заставою 272 млн грн, і він вийшов на волю після її внесення. Обов’язок давати викривальні свідчення тепер означає, що коло осіб, які цікавлять слідство, може розширитися. Чи так станеться, залежатиме від того, чи є ці свідчення чимось більшим за формальність.
Дискусія про угоди у ВАКС давня. Аргументи прихильників прості: угода швидка, гарантує повернення грошей і позбавляє держава від багаторічних судових марафонів, які зазвичай закінчуються закінченням строків давності. Аргументи скептиків так само зрозумілі: коли достатньо великі гроші перетворюються на ціну свободи, відчуття справедливості слабшає. Самі угоди зі слідством досі викликають суперечки. ZN.UA присвятило цьому окремий матеріал із красномовною назвою про «ефективний компроміс чи відкуп».
Оцінка тут залежить від того, що ми вважаємо метою: покарати чи повернути. У цій справі держава вибрала друге. З практичного погляду, це має логіку: після дванадцяти років розслідування вона отримала мільярд, який, можливо, не побачила б ніколи. Але політично й морально ціна цього рішення також помітна. Людина, яка входила до найвищого ешелону влади, платить, але не сидить, і це послання суспільству не з найбільш заспокійливих.
Уся історія має кілька невідомих. Чи розкриють викривальні свідчення Пашинського нові епізоди й нові імена? Чи виконає він усі фінансові зобов’язання вчасно? Чи публічно розкриє САП повну структуру виплат? І головне: чи стане ця угода прецедентом для інших фігурантів гучних справ, які тепер розраховуватимуть на схожу знижку?
Відповіді на ці запитання покажуть, чи це була справжня перемога антикорупційної системи, чи лише дуже дорога, проте зручна для обох сторін домовленість.