Поки українські воїни на фронті тримають лінію оборони проти російської навали, у глибокому тилу на Волині розгортається інша війна — між власним народом і державними структурами, які мали б захищати цей народ. Відео, опубліковане народним депутатом Олексієм Гончаренком, стало вірусним: група місцевих чоловіків з лопатами, вилами та підручними засобами відбиває атаку представників Територіального центру комплектування (ТЦК), які вломилися у приватний двір.
Посилання на відео Олексія Гончаренка: https://www.youtube.com/watch?v=gPS7uF-EXwY
Мікроавтобус ТЦК заїжджає прямо у двір приватного будинку. Представники центру комплектування намагаються провести «оприлюднення» або силове затримання. У відповідь місцеві жителі — звичайні селяни — хапаються за сільськогосподарський інвентар і зганяють непроханих гостей геть. Крики, хаос, взаємні погрози. Кадри фіксують, як люди захищають свій дім так, ніби перед ними не співвітчизники у формі, а загарбники.
«Люди підхопили лопати не для того, щоб воювати з окупантом, а щоб воювати з ТЦК», — такий гіркий коментар лунає під відео. І в цих словах — весь біль і розчарування частини суспільства.
Волинська область уже неодноразово ставала епіцентром подібних скандалів. Сутички в селах, побиті авто ТЦК, втечі, взаємні звинувачення. Але цей випадок особливо показовий: вломлення у приватний двір, силові методи, реакція місцевих у стилі «народного повстання».
Олексій Гончаренко, народний депутат від «Європейської Солідарності», регулярно висвітлює такі історії. Він не просто публікує відео — він вимагає системних змін: переходу від примусових облав до прозорого рекрутингу, покарання корупціонерів у ТЦК та відновлення довіри до армії.
Причин накопичилося занадто багато:
- Методи «бусифікації». Замість законного вручення повісток — облави на вулицях, у кафе, на АЗС і тепер у приватних подвір’ях. Ігнорування відстрочок, фізичний тиск, відсутність документів.
- Корупція та соціальна несправедливість. Поки сини високопосадовців, волонтери з «бронями» та працівники тилу уникають мобілізації, звичайні чоловіки з сіл отримують повістки. «Золоті» відстрочки, хабарі за «бронь», схеми з виїздом за кордон — усе це підриває віру в справедливість.
- Виснаження третього року війни. Люди втомилися. Мобілізація без ротацій, без чітких правил, без мотивації перетворюється на примус. А примус народжує опір.
- Відсутність реформи. Влада обіцяє зміни роками, але на практиці система працює за старими, часто репресивними лекалами.
Результат — не поповнення армії, а нові конфлікти в тилу, демотивація та подарунок для російської пропаганди, яка радісно підхоплює кожен такий ролик.
Правоохоронці традиційно обіцяють «перевірку» та «встановлення обставин». Але скільки вже було таких обіцянок? Кожне нове відео лише додає масла у вогонь. Суспільство розділене: одні підтримують жорсткі методи ТЦК («інакше фронт розвалиться»), інші бачать у цьому свавілля та порушення Конституції.
Гончаренко та інші критики наголошують: без радикальної реформи — з цивільним рекрутингом, електронними повістками, прозорими бронями та покаранням винних — ситуація лише погіршуватиметься.
Історія з лопатами на Волині — це не просто локальний скандал. Це яскравий симптом глибокої кризи довіри між державою та громадянами в умовах війни. Українці готові захищати країну від зовнішнього ворога. Але коли доводиться захищати свій двір від власних «мобілізаторів» — це означає, що система зламалася.
Поки влада ігноруватиме системні проблеми, таких відео буде дедалі більше. І кожне нове «лопатне» протистояння — це міна під внутрішню стабільність України.
Час не для косметичних змін, а для справжньої реформи. Інакше лопати проти ТЦК стануть сумним символом цієї війни в тилу.
Матеріал підготовлено на основі відео Олексія Гончаренка та відкритих джерел про подібні інциденти.