Поки українці звикають до чергових відключень світла та ракетних атак, у Харкові спокійно працював цілий кол-центр, який цинічно грабував людей. Спільна операція українських правоохоронців та Латвії завершилася затриманням п’ятьох учасників шахрайської схеми. Але чи варто радіти цій «перемозі», коли таких центрів по країні — десятки, а система дозволяє їм роками висмоктувати гроші з кишень довірливих громадян?
Зловмисники діяли класично і підло. Вони телефонували людям (переважно громадянам Латвії), представляючись «фахівцями з повернення втрачених інвестицій».
«Ви інвестували в крипту і все втратили? Ми допоможемо повернути!» — звучало з трубки.
Коли жертва клювала на гачок, шахраї отримували доступ до її онлайн-банкінгу, оформляли кредити на її ім’я, переконували продати майно або взяти позику під заставу. Гроші миттєво виводили через криптовалюту, залишаючи людей без заощаджень, квартир і спокою.
За даними поліції, тільки від цього кол-центру громадяни Латвії втратили майже 11 мільйонів гривень. У реальності сума може бути значно більшою — багато жертв просто соромляться заявляти про те, що їх «розвели» по телефону.
Харківська область вже давно має сумну славу одного з центрів телефонного шахрайства. Війна, велика кількість молоді, відносно низькі зарплати і близькість до кордону — ідеальні умови для таких «бізнесів».
Кол-центри тут працюють майже відкрито: орендують офіси, наймають операторів зі скриптами, використовують VoIP-телефонію та фейкові сайти. Деякі з них навіть працювали під «дахом» місцевих силовиків — принаймні, такі чутки ходять у місті вже не перший рік.
У цій конкретній справі п’ятьом затриманим інкримінують шахрайство в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою. Загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звучить серйозно. Але скільки таких «груп» вже розпалися на папері, а їх учасники вийшли за пару місяців?
Проблема не в тому, що п’ятьох затримали. Проблема в тому, що подібні кол-центри продовжують працювати по всій Україні — у Дніпрі, Києві, Одесі, Івано-Франківську. Тисячі молодих українців замість того, щоб воювати чи працювати на відбудову країни, сидять у теплих офісах і «розводять» європейців та своїх співгромадян.
Чому це можливо?
- Слабкий контроль за VoIP-телефонією.
- Легкість створення фейкових криптообмінників і сайтів.
- Корупція в правоохоронних органах (багато схем працюють роками).
- Низька фінансова грамотність населення.
Особливо цинічно виглядає те, що шахраї використовують одну з найболючіших тем — втрачені заощадження. Вони не просто крадуть гроші. Вони відбирають останню надію в людей, які вже й так постраждали від шахрайських «брокерів» і криптобірж.
Затримання п’ятьох фігурантів — це, безперечно, добре. Але це крапля в морі. Поки держава не почне жорстко закривати весь ланцюжок — від власників кол-центрів до корумпованих «дахів» і розробників скриптів — ситуація не зміниться.
Українці та європейці продовжуватимуть втрачати мільйони, а молоді «менеджери» — заробляти на цьому легкі гроші.
Харківський кол-центр закрили. Чудово. Тепер чекаємо, коли закриють наступні десять. Або хоча б зроблять вигляд, що намагаються.
Бо поки що війна з кібершахрайством виглядає так само неефективно, як і багато інших «реформ» в Україні. Гучні затримання, красиві релізи поліції — і тиша до наступного великого скандалу.