Сучасні бізнес-центри у центрі Києва та Дніпра, Tesla на парковці, корпоративи у п’ятизіркових ресторанах і зарплати від $800 до $5000 на місяць. Все це — не ІТ-компанія з офісу Forbes, а шахрайський колл-центр, де молоді люди щодня обдурюють сотні людей по всьому світу. Це вже не підпільний бізнес — це індустрія з мільярдними оборотами, яка працює майже відкрито і деформує український ринок праці.
У новому відео блогерки Єви Коршик, яке набрало сотні тисяч переглядів, розкривається шокуюча правда про те, як працюють ці «офіси», хто туди йде і чому з них так важко вийти. У розмові з акторами фільму «Скамер» — першої української стрічки про телефонних шахраїв — вона розбирає механізми цієї індустрії до дрібниць.
Ще п’ять років тому Дніпро називали «столицею українських скамерів». Саме там з’явилися перші масштабні колл-центри, які спеціалізувалися на обдурюванні громадян інших країн — передусім Росії, але також Казахстану, країн ЄС та навіть США. Тоді ці «офіси» не соромилися: знімали приміщення у центрі міста, розміщували вакансії на Work.ua та Robota.ua, проводили масові співбесіди.
За даними Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яку очолює нардеп Олександр Куницький, в Україні зараз працюють близько 2000 шахрайських колл-центрів. Це у чотири рази більше, ніж півроку тому. За оцінками Forbes Ukraine, їхній сукупний річний оборот сягає $2,5 мільярда. Деякі джерела називають ще більші цифри — до $4,5 млрд на рік.
Сьогодні «офіси» є не лише в Дніпрі, а й у Києві, Харкові, Одесі, Львові та інших великих містах. Вони орендують приміщення у престижних бізнес-центрах, обладнують їх системами відеоспостереження і контролю доступу, наймають HR-менеджерів і навіть… психологів.
Як розповідає Єва Коршик у своєму розслідуванні, шлях у «офіс» починається з, здавалося б, звичайної вакансії. «Менеджер з продажу», «Оператор колл-центру», «Фінансовий консультант», «Трейдер-аналітик» — оголошення виглядають цілком легітимно. Зарплата обіцяна висока: від $800 для новачків до $1500-5000 для досвідчених «закривальників» (closers).
Співбесіда проходить у кілька етапів. Спочатку — онлайн-інтерв’ю, де HR-менеджер розповідає про «динамічний колектив», «можливості росту» і «роботу з міжнародними клієнтами». Потім — особиста зустріч в офісі, де кандидата вражають розкішні меблі, великі монітори і загальна атмосфера успіху.
На фінальному етапі — перевірка на поліграфі (детекторі брехні). Запитання стандартні: чи є судимість, чи вживає наркотики, чи працював раніше в правоохоронних органах. Але головне питання — чи готовий кандидат працювати в «сірій зоні».
«Нам прямо на співбесіді сказали: ми працюємо з нерегульованим фінансовим ринком. Так, як у казино — хтось виграє, але більшість програють. А ми на цьому заробляємо», — розповідає один з героїв фільму «Скамер».
Журналіст OBOZ.UA, який пройшов співбесіди у п’ять різних «офісів», підтверджує: про кримінальну відповідальність майбутніх шахраїв ніхто не попереджає. Натомість їм розповідають про «підтримку армії», «благодійність» і те, що вони «просто працюють з готовими лідами».
Всередині «офісу» існує чітка градація працівників:
«Холодильники» (Fridges) — це новачки, які роблять перші дзвінки. Їхня задача — «розморозити» клієнта, зацікавити його інвестиціями в криптовалюту, форекс або акції. Зарплата — $800-1200 плюс невеликий відсоток.
«Клоузери» (Closers) — досвідчені оператори, які «закривають угоду». Вони переконують клієнта внести гроші, часто великі суми. Можуть заробляти $3000-5000 і більше, оскільки отримують 5-15% від суми, яку вдалося видурити.
Тім-ліди — керівники груп операторів, які навчають новачків і контролюють виконання планів.
Власники та топ-менеджери — ті, хто стоїть на вершині піраміди, отримують левову частку прибутку і зазвичай залишаються в тіні.
У деяких «офісах» працює понад 100 осіб. Це справжні корпорації з CRM-системами, навчальними програмами і системою мотивації. Кращих працівників возять на корпоративи до Туреччини або Єгипту, дарують техніку Apple, організовують змагання з преміями.
Робота «офісника» — це не імпровізація. Кожен дзвінок відбувається за чітко прописаним скриптом, який розробляють спеціально навчені люди. Часто це справжні психологи або ті, хто пройшов курси з NLP (нейролінгвістичного програмування).
Основні схеми роботи:
1. Крипто-інвестиції
Жертві пропонують «унікальну можливість» заробити на криптовалюті. Спочатку це невелика сума — $200-500. «Офісник» допомагає створити акаунт на фейковій платформі, де людина начебто бачить, як її інвестиція зростає. Через тиждень на рахунку вже $1000! «Консультант» радить докласти ще грошей, «поки ринок йде вгору». Людина вносить $2000, потім $5000. А коли намагається вивести кошти, виявляється, що платформа — підробка, а гроші зникли назавжди.
2. «Російська схема»
Видаючи себе за співробітників ФСБ, поліції або прокуратури, шахраї дзвонять громадянам РФ і повідомляють, що на їхнє ім’я оформлений кредит, який використовують для «фінансування тероризму». Під психологічним тиском людину змушують перевести всі гроші на «безпечний рахунок» або купити криптовалюту, щоб «захистити заощадження від арешту».
За даними правоохоронців, близько 90% українських скам-центрів працюють саме на російську аудиторію. Це своєрідна «цифрова партизанська війна», яка, втім, залишається кримінальним злочином.
3. Романтичне шахрайство
Створюються фейкові акаунти привабливих людей у соцмережах і додатках для знайомств. Шахраї місяцями будують «стосунки» з жертвою, використовують підміну обличчя під час відеодзвінків (deepfake-технології), а потім починають просити гроші — начебто на лікування, візу або бізнес-проєкт.
Нещодавно СБУ ліквідувала мережу таких колл-центрів, де працювало понад 50 осіб. Вони використовували закриті Telegram-канали, іноземні SIM-карти і проходили регулярні перевірки на поліграфі, щоб виявити потенційних «зрадників».
В інтерв’ю Єві Коршик колишні «офісники» зізнаються: спочатку це сприймається як гра, адреналін, випробування своїх здібностей до переконання. «Перший дзвінок був цікавим. Ти почуваєш себе актором, який грає роль», — розповідає один з героїв фільму «Скамер».
Але дуже швидко приходить розуміння: ти руйнуєш чужі життя. Люди, яких обдурили, часто втрачають заощадження всього життя, беруть кредити, продають майно. Деякі накладають на себе руки.
«Я пам’ятаю бабусю, яка внесла всі свої гроші — 8000 євро. Це було все, що в неї було. А через тиждень вона зателефонувала і благала повернути хоч щось. Плакала в трубку. Я тоді не спав три ночі», — ділиться одна з колишніх працівниць.
Психологи, які працюють з людьми, що вийшли з «офісів», говорять про синдром вигорання, депресії, почуття провини. Дехто починає зловживати алкоголем або наркотиками, намагаючись заглушити внутрішній голос.
Але вийти з «офісу» непросто.
«Чому б просто не звільнитися?» — запитують ті, хто ніколи не працював у цій сфері. Але реальність складніша.
По-перше, борги. Багато хто йде в «офіс», маючи кредити. Високі зарплати дозволяють швидко їх закрити, почати жити «на широку ногу» — знімати хорошу квартиру, купити авто в кредит, їздити на відпочинки. Але через кілька місяців рівень витрат зростає, і людина потрапляє в залежність від цього доходу.
«Я заробляв $3000 на місяць. Де ще мені, 23-річному хлопцю без вищої освіти, таке запропонують? На звичайній роботі — максимум $500-700. Я розумів, що це неправильно, але не міг відмовитися від грошей», — зізнається герой фільму.
По-друге, психологічний тиск. У багатьох «офісах» створюється атмосфера культу, де люди проводять по 10-12 годин на день, разом відпочивають, формують «сімейні» зв’язки. Керівництво культивує ідею: «Ми — команда, ми разом проти всього світу». Той, хто хоче піти, стає «зрадником».
По-третє, загроза розправи. Хоча більшість «офісів» не вдаються до фізичного насильства, існують повідомлення про випадки залякування тих, хто хоче піти або «здати» керівництво правоохоронцям. «Ти забагато знаєш», — говорять таким людям.
Найболючіше питання — як ці «офіси» працюють практично відкрито?
Нардеп Макс Бужанський, член ТСК з питань телефонного шахрайства, прямо каже: «Кількість скам-центрів зросла в 4 рази за півроку. Але в судах поки що тільки справи на 3 мільйони шістсот тисяч гривень — у масштабах розмаху діяльності колл-центрів це як здавання з купівлі насіння».
В інтерв’ю Forbes високопосадовець з Нацполіції на умовах анонімності визнав: проблема існує і вона величезна. Але боротьба з нею ускладнена кількома факторами:
- Технічна складність. Шахраї використовують VPN, іноземні сервери, криптовалюту для виведення грошей. Довести вину юридично складно.
- Міжнародний характер злочину. Жертви — за кордоном, гроші йдуть через десятки рахунків у різних країнах.
- Корупція. У багатьох містах ходять чутки, що «офіси» платять хабарі місцевій поліції або кримінальним авторитетам за «дах». Хоча офіційно це не підтверджено, факт залишається фактом: масові накриття відбуваються рідко.
Характерний випадок: у Дніпрі СБУ з демонстративною спецоперацією накриває «офіс», про це пишуть усі ЗМІ. Але через місяць той самий колл-центр працює в сусідньому приміщенні під новою назвою.
«Нам просто сказали переїхати на тиждень. Потім ми повернулися і працювали далі», — розповідає колишній працівник.
У березні 2026 року в український прокат вийшов фільм «Скамер» режисера Дмитра Єфремова — перша вітчизняна стрічка, яка безпосередньо торкається теми телефонних «офісів». У головних ролях — популярний блогер Буше, актриси Наталія Сумська та Катерина Лозовицька (для якої це акторський дебют).
Сюжет розповідає про двох братів із Дніпра, які до повномасштабного вторгнення заробляли на телефонному шахрайстві. Але після 24 лютого 2022 року один з них вирішує використати свої навички проти росіян — не для збагачення, а як форму опору окупантам.
Фільм викликав бурхливі дискусії. Одні критикували його за «романтизацію» злочинців, інші вважали, що це важливий крок до публічного обговорення проблеми.
«Наше завдання — розповісти про скамерів, показати цю реальність. Ми не героїзуємо їх, але показуємо, що це живі люди з моральними дилемами», — каже режисер Єфремов.
Цікаво, що фільм створила кінокомпанія Did Global Cinema за підтримки Lubo Group. На зйомках були присутні справжні колишні «офісники», які консультували акторів.
Поки суспільна увага зосереджена на тому, як «офіси» обкрадають росіян, варто пам’ятати: серед жертв є й українці. За даними кіберполіції, щороку в Україні реєструється близько 15 000 заяв про телефонне шахрайство. Але реальна цифра може бути в кілька разів вищою — багато людей соромляться зізнатися, що їх обдурили.
Типові жертви:
- Пенсіонери, які не розбираються в технологіях і легко вірять «банківським працівникам» або «співробітникам СБУ».
- Підприємці, яких заманюють «вигідними інвестиціями» або «допомогою у відкритті рахунків за кордоном».
- Жінки 35-55 років, які стають жертвами романтичного шахрайства.
Повернути гроші майже неможливо. Навіть якщо поліція знайде організаторів, кошти зазвичай вже виведені через криптовалюту або розподілені між десятками посередників.
Фахівці з кібербезпеки дають прості, але дієві поради:
1. Ніколи не довіряйте незнайомим людям, які пропонують «заробити легко». Якщо пропозиція виглядає занадто привабливою — це шахрайство.
2. Не переходьте за посиланнями з SMS або email, навіть якщо вони начебто від вашого банку. Завжди набирайте адресу сайту вручну.
3. Не повідомляйте CVV-код карти, одноразові паролі або інші конфіденційні дані нікому, навіть «працівникам банку». Справжні банки НІКОЛИ не запитують цього по телефону.
4. Перевіряйте інвестиційні платформи. Легальні брокери мають ліцензії від НКЦПФР або міжнародних регуляторів. Перевірити це можна на офіційних сайтах.
5. Будьте обережні з новими знайомими в інтернеті, особливо якщо вони швидко переходять до теми грошей.
6. Якщо вам телефонують начебто з правоохоронних органів і вимагають терміново перевести гроші — покладіть трубку і самостійно зателефонуйте до відповідної установи за офіційним номером.
Парадоксально, але війна дещо змінила ситуацію. Частина колишніх «офісників» пішла в армію. Хтось — за мобілізацією, хтось — добровільно. Є й ті, хто розповідає, що служба на фронті стала для них способом «відпрацювати карму», спокутувати провину за те, що вони робили в мирному житті.
«Я відчував, що заслуговую на покарання. І коли почалася війна, зрозумів — це мій шанс зробити щось справді корисне», — каже один з ветеранів, який раніше працював «клоузером».
Але індустрія не зникла. Навпаки, вона адаптувалася. Тепер деякі «офіси» навіть використовують війну як прикриття: «Ми допомагаємо армії, забираючи гроші у ворогів». Це цинічна маніпуляція, яка не робить їхню діяльність менш злочинною.
Експерти сходяться на думці: доки існує попит і відсутнє жорстке покарання, «офіси» продовжуватимуть працювати.
Що потрібно зробити:
1. Посилити відповідальність. Зараз за телефонне шахрайство можна отримати до 8 років позбавлення волі, але вироки рідко бувають максимальними. Потрібна невідворотність покарання.
2. Створити спеціалізований підрозділ кіберполіції, який займатиметься виключно «офісами».
3. Заблокувати фінансові потоки. Співпраця з банками та платіжними системами, моніторинг підозрілих транзакцій.
4. Міжнародна кооперація. Оскільки жертви переважно за кордоном, потрібна співпраця з Інтерполом, правоохоронними органами інших країн.
5. Інформаційна кампанія. Люди мають знати про ці схеми, щоб не потрапляти в пастку.
Але найважливіше — суспільна позиція. Поки роботу в «офісах» не засуджують так само жорстко, як крадіжку чи розбій, поки колишні «офісники» можуть спокійно розповідати про це як про «цікавий досвід», індустрія житиме.
Шахрайські «офіси» — це не просто кримінальний бізнес. Це дзеркало, яке показує проблеми українського суспільства: корупцію, правовий нігілізм, деформований ринок праці, де чесна робота не дає гідного заробітку.
Це історія про те, як легко перетнути межу між «сірим» і злочинним, коли навколо мовчазна згода. Це розповідь про молодих людей, які йдуть на моральний компроміс заради грошей, а потім не можуть знайти вихід.
І це попередження: поки держава не візьме ситуацію під контроль, Україна ризикує закріпити за собою репутацію «країни телефонних шахраїв» — клеймо, від якого потім буде важко позбутися.
Відео Єви Коршик та фільм «Скамер» роблять важливу справу: виводять тему з тіні на світло. Тепер черга за нами — суспільством, яке має вирішити: чи готові ми миритися з цією індустрією брехні, чи будемо боротися з нею по-справжньому.
Матеріал підготовлено на основі відео-розслідування блогерки Єви Коршик, даних Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, матеріалів Forbes Ukraine, OBOZ.UA та інших джерел.