Реалії життя! Чоловік, без опору, лежить на порозі поліцейського мікроавтобуса – і раптом на нього обрушується лавина кулаків та черевиків. Не менше 10-15 разів по голові, по тулубу, по всьому, що робить його людиною. Це не сцена з голлівудського трилера про корупцію, а реальність біля Голосіївського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (РТЦК). 17 жовтня двоє “правоохоронців” перетворили звичайну доставлення військовозобов’язаного на справжній акт тортур. І це не поодинокий інцидент – це симптом гнилі, що роз’їдає довіру до держави швидше, ніж російські ракети руйнують наші міста.
Цей шокуючий епізод, зафіксований на відео свідком, вибухнув у соцмережах як бомба. Відео, де видно, як потерпілий, можливо, через роздратування перцевим балончиком у салоні, просто лежить безвольно, а поліцейські методично добивають його ногами, – це не просто кадри насилля. Це крик душі: скільки ще таких “героїв у формі” дозволено тероризувати громадян під прикриттям “службового обов’язку”? Державне бюро розслідувань (ДБР) оперативно оголосило двом поліцейським підозру за перевищення повноважень – стаття, що загрожує від 3 до 8 років ув’язнення з забороною на посади. Суд уже обирає запобіжний захід, але чи вистачить цього, щоб зупинити ланцюг безкарності? Чи не перетвориться ця “підозра” на черговий папірець у шухляді, як стільки разів перед тим?
Все почалося, за даними слідства, у Голосіївському районі Києва. Поліцейські на мікроавтобусі везли 30-річного військовозобов’язаного до РТЦК – рутинна процедура в часи мобілізації, яка для багатьох перетворилася на кошмар. Чоловік, за попередніми даними, розпилив перцевий балончик у салоні – можливо, у паніці чи опорі. Але замість деескалації, правоохоронці обрали шлях садизму. Доставивши його до порогу ТЦК, вони витягли беззахисного з машини і… почали бити. “Не менше 10-15 ударів руками та ногами по голові та тілу”, – констатує ДБР у своєму повідомленні. Потерпілий отримав множинні забої, але, на щастя, уникнув перелому черепа чи летального кінця – на відміну від інших жертв “силовиків”.
Відео, опубліковане в мережі, не залишає місця для сумнівів: чоловік не чинив опору, не провокував. Він просто лежав, а кулаки та черевики падали як дощ. “Це не самооборона, це помста за непокору”, – пише у своєму пості на X журналістка з “Новинарні”, яка перша поширила ролик. Свідки, які випадково опинилися поруч, згадують: “Вони били так, ніби це не людина, а мішок для тренувань. Навколо люди, машини – і ніхто не втрутився. Страх паралізує”. Цей інцидент став можливим саме тому, що став “нормою”: ТЦК і поліція, замість захисників, дедалі частіше сприймаються як катівники.
Але давайте не будемо наївними – це не перша кров на руках “слуг закону”. За даними правозахисних організацій, з початку 2025 року в Україні зафіксовано понад 200 скарг на незаконні затримання та побиття від представників ТЦК і Нацполіції. У серпні, наприклад, у Харкові ТЦКівці влаштували “рейд” з елементами тортур: чоловіка затягли в авто і били, поки той не “зголошувався” служити. У липні в Одесі подібний випадок закінчився госпіталізацією – жертва мала переломи ребер. А смерті? За даними “Суспільного”, у двох випадках з початку року причина – саме побиття в ТЦК. “Це системна проблема, – коментує представниця Української Гельсінської спілки з прав людини. – Безкарність породжує монстрів у формі. Кожен такий інцидент – це не просто злочин, а удар по єдності нації, яка бореться за виживання”.
Але ось де ситуація сягає абсурду – вершини цинізму влади. Поки суспільство кипить від гніву через відео побиття, народні обранці раптом згадують про “безпеку”. У парламенті обговорюють законопроєкт, який може ввести кримінальну відповідальність за знімання на телефон представників ТЦК чи Нацполіції – нібито для “захисту конфіденційності” під час війни. Посилаються на статтю 114-2 Кримінального кодексу: поширення інформації про роботу ТЦК – до 8 років тюрми. “Тобто, замість карати катів, вони хочуть заборонити нам фіксувати злочини!” – обурюється у своєму пості на X активістка з “Захисти Громадян”, яка закликає до флешмобу #НеДозволимоБезкарність.
Іронія долі: з 1 вересня 2025 року Міноборони зобов’язало працівників ТЦК носити бодікамери для фіксації взаємодії з громадянами. “Забороняється видаляти записи, вимикати камеру чи перешкоджати фіксації”, – пише у наказі відомство. Але це для них – для нас, простих українців, знімання раптом стає “загрозою”. “Чому держава, яка вводить камери для своїх, хоче осліпити громадян? – запитує юристка з “Акт Ум” у коментарі для ТСН. – Це пряме покривання свавілля. У 70% скарг на перешкоджання знімання поліція просто ігнорує закон”. За даними Омбудсмана, у 2025 році понад 200 випадків, коли “силовики” конфісковували телефони чи погрожували арештом за відео.
Цей законопроєкт – не просто бюрократична дрібниця. Це спроба задушити останній щит: громадський контроль. Без камер у руках людей такі побиття, як біля Голосіївського ТЦК, “загубилися” б у архівах. “Відеофіксація – це наш єдиний свідок, – пише на X користувач @RudijLis, набираючи тисячі лайків. – Без неї мєнти відмажуться, а бурят Татарова ще й премію дадуть”. Реакція соцмереж – вибухова: хештеги #СвавілляПоліції, #ТЦККата, #ЗахистітьГромадян заполонили стрічку. “Це не Україна – це зона, де силовики – королі, а ми – раби”, – коментує один з постів, що набрав понад 7 тисяч переглядів.
Тепер – прямі питання до тих, хто мав би захищати, а не калічити. До МВС, до Міноборони, до президента: скільки ще таких фактів залишаться “непоміченими” без відеодоказів? Чи не є намагання заборонити зйомку прямим покриванням свавілля та безкарності? Коли жорстокість службових осіб отримає адекватну, неминучу кримінальну відповідальність – не “підозру”, а реальний вирок з вироками за ґратами? І головне: Україна – це правова держава, де закон для всіх, чи територія, де “силовики” можуть безкарно бити людей, а ми маємо мовчати?
Цей інцидент біля Голосіївського ТЦК – не кінець, а початок. Він нагадує: ми, українці, не жертви – ми воїни, які заслужили справедливість. Діліться цим текстом, пишіть депутатам, підтримуйте петиції за скасування обмежень на знімання, або фіксування. Вимагайте, щоб бодікамери стали нормою не тільки для ТЦК, а й для повної прозорості. Бо якщо сьогодні мовчимо про кулаки на вулицях Києва, завтра вони постукають у ваші двері.