У нічному мороці елітного київського району Оболонь сталася подія, яка змусила серця десятків людей битися в паніці. На проспекті Володимира Івасюка, 25, у багатоповерхівці спалахнула пожежа, що ледь не обернулася трагедією. Густий дим заповнив коридори 16-го поверху, люди задихалися у власних квартирах, а вогонь нещадно пожирав усе на своєму шляху. І винуватець цього кошмару – не випадковість, не коротке замикання, а людина. Сусід, якого весь будинок знає як Олександра. Людина, чия поведінка давно перейшла межі здорового глузду і стала смертельною загрозою.
Постраждалий мешканець будинку пише: “Я – один із тих, хто ледь не попрощався з життям тієї ночі. Дим проникав у мою квартиру, повітря ставало отруйним, а думка про те, що це може бути кінець, стискала горло міцніше за задушливий чад. На щастя, пожежники прибули вчасно, врятувавши мене та інших мешканців. Але питання, яке тепер не дає спокою всьому будинку: чому ми досі змушені жити поруч із людиною, яка свідомо наражає нас на смерть?”.
Олександр – не просто “дивний сусід”. За словами мешканців, це людина з серйозними психічними розладами, чиї витівки давно стали легендою жахів будинку. Він уже не вперше підпалює власну квартиру, змушуючи сусідів тікати від вогню та диму. Але це лише верхівка айсберга. Його “фірмові” розваги – обливати двері сусідів помиями, розкидати сміття, кидати з 16-го поверху банки з прострочкою чи розбите скло, наражаючи перехожих на каліцтво. Мешканці розповідають, як щоранку знаходять у дворі уламки його “творчості”, а у під’їзді – сморід і бруд. І щоразу – тиша. Ніхто не діє. Ні поліція, ні медики, ні місцева влада.
“Він психічно хворий, що ми можемо зробити?” – таку відповідь чують сусіди щоразу, коли намагаються достукатися до правоохоронців чи психіатричних служб. Але невже статус “хворого” дає карт-бланш на підпали, погрози життю та здоров’ю десятків людей? Чому система, яка мала б захищати, відвертається, залишаючи нас сам на сам із людиною, чиї дії кричать про небезпеку?
Ця пожежа – не просто інцидент. Це крик відчаю цілого будинку, який роками живе в страху. Ми не хочемо наступного разу чекати, поки хтось із нас не виживе. Ми не хочемо, щоб наші діти дихали димом, а літні сусіди тремтіли від безсилля. Олександр потребує допомоги – але не коштом нашого життя. Його місце – у спеціалізованій установі, де він не зможе завдати шкоди ні собі, ні іншим.
Сьогодні я звертаюся до всіх, хто може почути: дайте розголосу цій історії! Місто Київ, проспект Володимира Івасюка, 25 – це не просто адреса. Це місце, де люди щодня борються за право на безпеку у власному домі. Якщо зараз нічого не зробити, наступна пожежа може стати фатальною. Допоможіть нам зупинити цей кошмар, поки він не забрав чиєсь життя.
**Автор – мешканець будинку, який більше не може мовчати.**